ЗАДАЧА ЦИФРОВІЗАЦІЇ ЛОГІСТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ

Анотація

Цифровізація логістичних процесів в аграрному секторі набуває критичної актуальності,
оскільки традиційні підходи до управління транспортними потоками, засновані на ручній
координації та паперовому документообігу, виявляються неефективними в контексті сучасних
вимог до швидкості, прозорості та витратоефективності ланцюгів постачання. Замість того
щоб покладатися на досвід диспетчерів і нескоординовані дані, цифрові інструменти
забезпечують безперервний потік інформації, автоматизоване планування маршрутів,
моніторинг у реальному часі та аналітику, що дозволяє суттєво зменшити втрати від затримок,
порожніх рейсів та невиправданих витрат на пальне [3].
Концепція цифрової логістики в аграрному секторі охоплює набагато ширший спектр
трансформацій, ніж просто автоматизація управління процесами. Це комплексна система
організації всього ланцюга постачання, де традиційні інструменти транспортної оптимізації
переплітаються з можливостями різних цифрових технологій. У цьому контексті цифровізація
логістичних процесів стає не просто засобом зниження витрат на перевезення, а інструментом
якісної трансформації управління даними, посилення прозорості ланцюгів постачання та
сприяння «зеленій» трансформації виробництва [2]. Було проаналізовано, які саме цифрові
технології використовуються для сільського господарства або є перспективи на їх
використання. Найпоширенішими технологіями, включеними до визначень цифрового
сільського господарства, були «великі дані» (або аналітика великих даних) та сенсори [4].
Формулювання задачі цифровізації логістичних процесів потребує концептуального
розуміння того, які саме параметри змінюються під впливом цифровізації. На практиці, як
демонструє аналіз діяльності SOUFFLET Agro Ukraine, логістична мережа характеризується
мережею постачальників (фермерських господарств) та пунктів призначення (елеваторів), між
якими здійснюється регулярне перевезення сільськогосподарської продукції. Структура
розміщення господарств і елеваторів, описана таблицею відстаней, формує фізичну основу для
розрахунків. Відстані між фермерськими господарствами та елеваторами компанії можна
розрахувати за допомогою мапи або відповідних цифрових додатків. На цій основі будується
матриця базових витрат на перевезення, що відображає стан системи без використання
цифрових рішень. Базові витрати на 100 км розраховуються за допомогою офіційних джерел,
використовуючи середні витрати на перевезення в Україні. Однак оскільки залучення
цифрових інструментів змінює як саму структуру витрат, так і їх величину, традиційний підхід
до постановки транспортної задачі стає недостатнім. Виникає необхідність розширення моделі
за рахунок врахування змін у змінних витратах та введення нових елементів капітальних та
операційних видатків, специфічних для цифровізації [1].
Ключовим методичним аспектом є усвідомлення того, що цифровізація логістики
приносить як додаткові витрати, так і суттєву економію. З одного боку, впровадження
телематичних систем на транспорті, розгортання TMS та CRM, забезпечення електронного
документообігу вимагають капітальних видатків (CAPEX), а також регулярних видатків на
67
підписки, хмарні сервіси, навчання персоналу (OPEX). Капітальні та операційні витрати на
цифровізацію розраховуються залежно від обсягу впроваджених цифрових змін та їх терміну
експлуатації. Також CAPEX та OPEX можна розглядати в розрізі елементу витрат: витрати на
цифровізацію транспортних процесів; витрати на цифровізацію бізнес-процесів контрагентів.
Така методологія уможливлює розподіл витрат за функціональними ділянками логістичної
системи, що служить основою для кількісної та якісної оцінки економічного ефекту від
впровадження цифрових рішень у логістику аграрного сектору.