МОДЕЛЮВАННЯ ЦИФРОВИХ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ З УРАХУВАННЯМ ІНФОРМАЦІЇ, КОМУНІКАЦІЇ ТА ЗНАНЬ

Анотація

У сучасних умовах цифрової економіки моделювання інноваційних процесів стає
ключовим інструментом формування конкурентних стратегій та механізмом прийняття
управлінських рішень. Стрімке зростання обсягів різнорідних даних, глобальне проникнення
комунікацій в усі сфери діяльності людини, розвиток штучного інтелекту та цифрових
платформ створюють нові можливості для інноваційних процесів практично в усіх галузях
економіки. Вітчизняні дослідження підтверджують, що цифрова трансформація вже формує
нову економічну парадигму, де дані виступають основним ресурсом розвитку [1, 2].
Для розуміння цих інноваційних змін важливо розуміння впливу цифровізації. Для цього
спробуємо розглянути ситуацію через взаємодію трьох базових елементів – інформації,
48
комунікації та знання, які утворюють своєрідну основу-тріаду розвитку цифрових
перетворень.
Така тріада формує фундамент цифрової організації, здатної адаптуватися до змін та
ефективно функціонувати в сучасних умовах цифрової економіки. Електронна інформація
спонукала розвиток традиційних автоматизованих технологій обробки даних. Еволюція
мережевих комунікаційних технологій забезпечила доступ до електронних даних в будь-якій
точці земної кулі в заданий час. Нарощування можливостей щодо створення і оброблення
знань призвели до значного прогресу технологій штучного інтелекту.
Інформація постачає «сировину» – дані, які набувають сенсу завдяки обробці. У
цифровій економіці дані перетворилися на стратегічний ресурс, що формує основу для
аналітики та прогнозування. Українські автори підкреслюють, що інформаційні ресурси
стають фундаментом конкурентоспроможності підприємств [3]. У фінансовому секторі
застосування електронних даних дозволяє підвищити точність прогнозів та покращити якість
управлінських рішень [4]. Зокрема можемо порівняти як технології з часом змінили підхід до
обробки даних. Традиційна автоматизована обробка даних працює за жорстко визначеними
правилами та алгоритмами, тоді як обробка з використанням елементів штучного інтелекту
здатна адаптуватися, навчатися на нових даних і приймати рішення в умовах невизначеності.
Традиційна автоматизована обробка даних:
● використовує заздалегідь визначені алгоритми та правила:
● застосовується для повторюваних, рутинних завдань (наприклад, сортування,
фільтрація, базові розрахунки);
● не може адаптуватися до нових умов без ручного втручання;
● залежить від людського програмування та чітких інструкцій.
Обробка даних з використанням елементів штучного інтелекту:
● використовує машинне навчання та моделі ШІ, які здатні навчатися на даних;
● може виявляти закономірності, прогнозувати та приймати рішення без прямого
програмування;
● застосовується для складних, динамічних завдань (наприклад, прогнозування ринку,
аналіз медичних 3D-зображень);
● має здатність адаптуватися до нових даних і вдосконалювати точність з часом.
Комунікація забезпечує обмін цими даними в мережах, створюючи нові взаємозв’язки.
У фінансовому секторі застосування даних дозволяє підвищити точність прогнозів та
покращити якість управлінських рішень [4]. Цифрові комунікації, мережеві платформи та
інтегровані інформаційні системи забезпечують циркуляцію даних у режимі реального часу.
Вітчизняні дослідження показують, що ефективна цифрова комунікація є передумовою
модернізації виробничих систем та впровадження технологій Індустрії 4.0 [5].
Паралельно до змін обробки даних, кардинально трансформувалась і комунікація в
економічних системах. Традиційні системи були статичними, повільними та організаційно
обмеженими, тоді як сучасні цифрові мережі формують динамічні, інтегровані середовища в
реальному часі. Традиційна комунікація – передає інформацію, в той час як цифрова
комунікація – створює інформаційні потоки, синхронізує поведінку та формує взаємопов’язані
економічні системи.
Традиційна комунікація в економічних системах характеризується:
● лінійним рухом інформації: верх-вниз або по горизонту між окремими підрозділами;
● обмежена швидкість обміну (телефон, паперові документи, пошта);
● фрагментованістю інформації - кожен підрозділ формує власну ізольовану систему;
● відсутністю єдиного інформаційного простору;
● високою залежністю від людського фактору, ручної передачі інформації;
● орієнтуванням на факт передачі, а не на швидкість реакції чи синхронізацію.
Цифрова комунікація базується на інтеграції мережевих платформ і характеризується
такими показниками:
● миттєвий обмін даними через хмарні сервіси, API, корпоративні платформи;
● інтеграція систем (CRM–ERP–MES–BI) у єдине інформаційне середовище;
● комунікація в режимі реального часу;
● використання інтернет речей, коли дані передають не люди, а пристрої;
● зменшення затримок та помилок завдяки автоматизованій синхронізації;
● комунікація стає процесом створення цінності, а не просто передачею даних.