МЕТОДИ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ ВІДНОВЛЮВАЛЬНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ
Анотація
Зростаюча глобальна увага до відновлюваної енергетики підкреслює нагальну потребу
в ефективних методах стратегічного управління, яке повинне враховувати виняткові виклики
та можливості цього сектору. У контексті війни роль відновлювальних джерел енергії (ВДЕ)
виходить на передній план у досягненні Україною енергетичної незалежності та цілей стало-
го розвитку в довгостроковій перспективі. Тому вкрай важливим є адаптація й аналіз методів
стратегічного управління, які підвищують операційну ефективність та конкурентоспромож-
ність підприємств відновлювальної енергетики в нашій країні.
Станом на 31 грудня 2021 року, за даними НЕК «Укренерго», встановлена потужність
підприємств, що працюють на відновлювальних джерелах енергії склала 9 655,9 МВт, або ж
14,3% від загальної потужності об’єднаної енергетичної системи України. Відновлювальна
енергетика до лютого 2022 року мала позитивну тенденцію росту (для розуміння у 2018 році
встановлена потужність складала 2 208,7 МВт, тобто за даний період збільшилася більше,
ніж у 4 рази). І вже восени 2022 року частка відновлюваних джерел в енергобалансі країни
зменшилась у понад 2 рази [1].
Повномасштабне вторгнення значно вплинуло на стратегічне управління підприємст-
вами відновлювальної енергетики. Ворожі атаки на енергетичну інфраструктури, у т.ч. на
об’єкти відновлювальної енергетики, спричиняють перебої в роботі, а також великі фінансові
втрати, а саме: підприємства стикаються зі збільшенням витрат на розчищення завалів, ре-
монт та забезпечення збереження активів. Це підвищує ризик інвестицій у сектор. До прик-
ладу, аналітична команда Київської школи економіки (KSE) станом на травень 2024 року
оцінила прямі збитки сектору ВДЕ в 2 661 млн $, непрямі втрати – в 992 млн $, а потреби на
відновлення – в 5 671 млн $ [2].
Українське керівництво просуває децентралізовані енергетичні рішення задля протидії
вразливостям централізованих систем. Вони включають розгортання сонячних панелей на
дахах із системами зберігання енергії та використання менших модульних генеруючих уста-
новок для підвищення стійкості до атак.
Після від'єднання від російської та білоруської енергетичних мереж на початку вторг-
нення Україна швидко синхронізувалася з енергомережею континентальної Європи. Цей
крок зміцнив енергетичну безпеку, став новим вікном можливостей для «зеленої» генерації,
забезпечив імпорт електроенергії та заклав основу для глибшої інтеграції з європейськими
ринками.
