МЕТОДИ МОНЕТИЗАЦІЇ ВПЛИВУ НА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ: МІНІМІЗАЦІЯ НЕГАТИВНОГО ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ В ЗВІТНОСТІ ЗІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Анотація

Облік і підзвітність в сфері сталого розвитку акцентуються на методахі інструментах
для вимірювання, прогнозування, контролю та підзвітності господарюючих суб’єктів в еко-
логічній царині, сфері соціальної відповідальності та економіки. Такий інструментарій мак-
симізує оцінку впливу суб’єкта господарювання на довкілля, суспільство та економіку.
Влучний аналіз виявляє проблеми, які можуть залишитися непоміченими іншими системами
бухгалтерського обліку, оптимізуючи інформацію для організаційних кроків та оцінки
успіху.
Фінансист Ontario Hydro пропонує чотири конкретні методи монетизації впливу на
довкілля:
- метод ринкової ціни. Цей метод фокусує інформацію про ринкові ціни на перелік
товарів, яким було завдано збитків забрудненим довкіллям.
- метод гедоністичного ціноутворення. Маштабує відмінності у вартості нерухомих
об’єктів та оплати праці, акцентуючи увагу, що такі відмінності пов’язані із екологічними
витратами на забруднене довкілля.
- метод витрат на подорож. Підлягає оцінці економічна цінність «часу» як цен-
трального індикатора збільшення інвестицій в довкілля.
- метод умовної оцінки. Цей метод оцінювання підраховує готовність суспільства пла-
тити за покращення якості довкілля або готовності прийняти втрату його якості.
Екологічний облік не перестає бути важливою наукою, та його точність потребує
маштабування даних. Вплив цих обмежень істотний: кількісна оцінка неврахованих витрат
на регулювання; витрат на умовні зобов’язання, менш матеріальні витрати та грошову оцінку
131
зовнішніх ефектів, визначеність яких є сумнівною. Господарюючі суб’єкти мають проводити
постійний моніторинг вигід від екологічних даних із відповідними витратами.
Якщо порівнювати існуючі аспекти монітизації екологічних витрат, варто звернути
увагу на альтернативний підхід до повного обліку екологічних витрат,що використовується
Allied Signal Aerospace Corp. у Канзас-Сіті, відомий як «обчислення понесених екологічних
витрат». Ця методика включає широкий аналіз всіх корпоративних впливів на довкілля з ме-
тою покриття витрат, понесених у різних етапах:
- витрати на мінімізацію негативного впливу. Цей підхід побудований на мінімізацію
від’ємного впливу на навколишнє середовище та аналізує підходи, пов’язані із запобігання
негативним наслідкам.
- витрати на оцінювання. Включають корпоративний аналіз впливу корпоративної
діяльності на навколишнє середовище.
- витрати на усунення заподіяної шкоди. Актуалізують усунення збитків, які виникли
внаслідок нездатності запобігти шкоді навколишньому середовищу. Вони поділяються на
добровільні та вимушені.
o добровільні витрати на усунення збитків. До них відносять витрати, яких
можна уникнути шляхом зміни технологій продуктів або процесів, що мінімізує використан-
ня токсичних матеріалів. Вони також включають юридичні та екологічні витрати, витрати
на охорону здоров’я та безпеку.
o вимушені витрати за шкоду довкіллю. Оцінюють штрафи, що виникають за
задіяну ненавмисно шкоду довкіллю.
Метою цих розрахунків є допомога суб’єктам господарювання в уникненні
несподіваних проблем із регулюванням екологічних витрат та сприянні співпраці між
суб’єктами господарювання та зацікавленими особами для вирішення проблем утилізації
відходів та збереження довкілля. Подібно до Усі види стратегічних калькуляцій екологічних
витрат спрямовані на виявлення та мінімізацію екологічних витрат. Оцінюючи вплив,
господарюючі суб’єкти можуть більш стратегічно здійснювати оцінку альтернатив та
приймати релевантні рішення, які максимізують значні покращення для зовнішнього
середовища порівняно з вкладеними ресурсами.
Усі практики калькулювання побудовані на практиках традиційного управлінського
обліку. Важливим є розподілення цих витрат на справедливих та релевантних підходах,
напрацьованих обліковою політикою управлінського обліку. Ці витрати ідентифікуються з
різними об’єктами: проєктами, процесами чи продуктами. У сфері підзвітності сталого ро-
звитку розподіл витрат ілюструє взаємодію між управлінським обліком та принципами ста-
лого розвитку [3].
Для уточнення концепції, акцентуємо увагу на екологічних витратах виробничого
підприємства. Спосіб розподілу витрат на відходи має серйозні наслідки, тому врай важли-
вим є уточнення облікової політики екологічного управлінського обліку:
всі витрати на відходи мають бути об’єднані у визначені пули витрат, визначення
коефіцієнту розподілу за усіма процесами та продуктами;
створення системи, яка дозволяє ідентифікувати та реєструвати процеси та продукти,
які стврюють відходи виробництва
створення методики обліку витрат на відходи. Такий підхід дасть інформацію, яка б
сприяла прийняттю оптимальних рішень щодо сталості.
Таким чином, система стратегічного управлінського обліку, яка об’єднує всі витрати на
відходи у загальні пули витрат, може призвести до розуміння, що екологічні процеси та про-
дукти будуть мати більшу вартість, оскільки розподілення витрат на відходи є важливим
кроком до сталості. При більш відхідному виробництві буде розуміння більшої прибутко-
вості для суб’єкту господарювання. Більш ретельний аналіз соціальних, екологічних та еко-
номічних витрат дає суб’єкту господарювання можливість більшого впливу на сталість, але
за рахунок збільшення складності. У цих аспектах спеціальні методи калькулювання еко-
логічних витрат є вкрай актуальними.